---------------------------------------------------------------
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранiє Творiв, Наукова Думка, 1974
---------------------------------------------------------------
Присвята
братовЁ В. БоровиковЁ
ЛЁс ще дрЁмав в передранЁшнЁй тишЁ... Непорушно стоять дерева,
загорненЁ в сутЁнь, рясно вкритЁ краплистою росою. Тихо навкруги, мертво...
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обЁзветься зЁ свого
затишку. ЛЁс ще дрЁмає... а з синЁм небом вже щось дЁється: воно то зблЁдне,
наче вЁд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощЁв. Небо мЁниться, небо грав
усякими барвами, блЁдим сяйвом торкає вершечки чорного лЁсу... Стрепенувся
врештЁ лЁс Ё собЁ заграв... ЗашепотЁли збудженЁ листочки, оповЁдаючи сни
свої, заметушилась у травицЁ комашня, розЁтнулося в гущинЁ голосне щебетання
й полинуло високо - туди, де небо мЁниться, де небо грає всякими барвами...
На галяву вискакує з гущини сарна Ё, зачарована чудовим концертом,
зупиняється, витяга цЁкаву мордочку до кривавої смуги обрЁю., що червонЁє на
узлЁссЁ помЁж деревами, Ё слуха.
Полохливий заєць, причаївшись пЁд кущем, пригина вуха, витрЁща очЁ й
немов порина ввесь у море лЁсових згукЁв...
Аж ось ринуло вЁд сходу ясне промЁння, моя руки, простяглось до лЁсу,
обняло його, засипало самоцвЁтами, золотими смугами впало на синю вЁд роси
траву на галявЁ, де гостро на тлЁ золотого свЁтла випинається струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущЁ - Ё на галяву виходить Хо.
Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нЁг, черкається
росяної трави. 3-пЁд бЁлих кострубатих брЁв, з глибоких западин визирають
добрЁ а лукавЁ очЁ.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
Ё повЁяв вЁд неї тихий вЁтрець, холодною цЁлиною вдарив у дерева. I враз
затремтЁло молоде листя, зашамотЁло, струсило з себе дощ самоцвЁтЁв.
Жахнулася сарна й щезла в гушинЁ, лишивши зеленЁ слЁди на синЁй вЁд роси
травЁ Страх обгорнув зайця, додав ще бЁльшої прудкостЁ його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тиха стало в лЁсЁ, страх як тихо.
ТЁльки бородатий дЁдуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, стоїть на галявЁ...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнЁ? - шамкає вЁн беззубим ротом. -
ДЁда Хо, що свЁт прозвав страхом? А дЁд цЁлком Ё не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очЁ на дЁда,
тим-то вЁн Ё в'являється вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... Ё всЁ
так... НЁ, не бреши, старий, не всЁ... На твоїй довгЁй тисячолЁтнЁй нивЁ
життєвЁй не одна стрЁвалась Ёстота, що смЁливо зводила очЁ догори, вЁдважно
зазирала тобЁ в вЁчЁ й тодЁ... о, тодЁ гарно було обом нам... Бо смЁльчак,
перевЁрившись, що жахався по-дурному, набиравсь нової, ще бЁльшої вЁдваги, а
ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокЁй натрудженим кЁсткам...
Жахаються, а не знають, що страх тЁльки й ЁстнЁє на свЁтЁ полохливЁстю
других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз
зважилося глянути йому в вЁчЁ... Хе-хе! ДурнЁ, дурнЁ... ТЁльки старЁ ноги
труджу через дурнЁв... От, як втоминся!.. е-е!..
I Хо справдЁ з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сЁдає на
травЁ спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша.
Все живе, затаївши духа, не спЁває, не кричить, не ворушиться, не жиє. ЦЁд
ведмедя до мурашки все спаралЁзовано страхом. Рослини бояться навЁть тягти
сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ листочки, розгорнути
звиненЁ на нЁч квЁтки. Пустотливий парус сония зупиняється в зеленЁй гушинЁ
Ё лиш здалеку придивляється до сивої, мов туман той, бороди дЁда Хо Ё не
вЁдважується наблизитись, невважаючи на непереможне бажання попустувати з
тою бородою...
Хо сидить на росянЁй травЁ, а стара пам'ять його пЁдсовує йому образи,
де свЁжими, яскравими фарбами малюються подЁї духу людського. Ось Ё тЁ
високостЁ, на якЁ здЁйнятись може вЁльний дух людський, а ось Ё тЁ провалля,
де на днЁ самому, скутий, як невЁльник, плазує вЁн у поросЁ й темрявЁ...
Ось, волочучи кайдани, покволом, вЁками цЁлими, проходять люди, забитЁ,
заляканЁ люди, Ё не насмЁлюються звести очЁ на Хо, глянути страховЁ в
вЁчЁ... Хо знає, що тЁльки одиницЁ зважуються на се, а зважившись, знаходять
силу розбити кайдани... Ой, коли б хоч одиниць тих було бЁльше, може, не
довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по свЁтах, може б, зложив вЁн
свої кЁстки в домовину, бо вже тЁ кЁстки давно просяться на спочинок... Ех,
коли б... А тим часом страх владно панує на землЁ, змагається з приязнею, з
чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то
поодиноких людей, ба й цЁлЁ народи... Страх! Прищеплений дитинЁ, виплеканий
анормальними умовами суспЁльними, вЁн стає чЁпкою пошестю, робиться потугою,
що тамує вЁчний поступ усього живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його
страх, коли вЁн виразно почуває себе порохном, немЁчною руїною, яку тЁльки
полохливЁсть людська жене з кЁнця в кЁнець свЁту, наперекЁр волЁ Хо робить
його злим генЁєм людськостЁ... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по
пеклЁ... От Ё тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на
роботу! Хе-хе! Ну, уставай, дЁду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звЁвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лЁсу на шлях.
А лЁс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. ДалЁ дерева
затремтЁли, стрепенулись, розгорнули листочки... ПромЁнь стрибнув на полянку
просто до звинених квЁток, пташки заспЁвали, комашня 'заметушилася, лЁс
загомонЁв, природа знов вЁджила...
ВечЁр. ДЁти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокЁв шести,
сидить долЁ бЁля шафи й уважно будує з цурпалочкЁв хату. Меншу, по другЁй
веснЁ дЁвчинку, забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дЁтям кашу. За
столом, ближче до лампи, що крЁзь молочний кльош розливає м'яке свЁтло по
хатЁ, сидить Ёз шитвом мати, Вона рада, що дЁти втихомирились. Ой, тЁ дЁти!
Двоє їх, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться. Але тепер
тихо. Чутно тЁльки, як муркає на канапЁ кЁт та нянька стиха приспЁвує:
"Со-ро-ка, во-ро-на дЁт-кам кашу ва-ри-ла! На порозЁ сту-ди-ла!.." Дитина з
щасливою усмЁшкою розгортав дрЁбненькЁ пальчики пухкої ручки, намагаючись,
щоб нянька показала, котрому сорока дала кашЁ, а котрому голЁвку скрутила.
УрештЁ ся забавка докучає дитинЁ; вона почина човгатись на руках у няньки,
намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ятає болючЁ пестощЁ маленької деспотки й
дипломатично клЁпає очима, не рушаючись Ёз мЁсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. КЁт скулить очЁ, жалЁбно
нявчить... далЁ ж, немов дЁткнутий електричною Ёскрою, виривається й тЁка
пЁд комоду, лишивши на руцЁ мучительки червоний слЁд гострих пазурЁв.
Зчиняється вереск...
- Що там таке, Марино? - кидає роботу мати.
- Та то проклятий кЁт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав її зараз, чуєш, як зайшлася...
Починається гуцюкання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобЁ дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як не будеш тихо, то я тебе зараз вЁддам дЁдовЁ
Хо... - сердиться нянька й пЁдносить дитину до вЁкна. - О, бач, стоїть дЁд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобЁ її,
дЁду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивляється в пЁтьму, що чорнЁв поза вЁкном, Ё
затиха... Б очах, ще мокрих од слЁз, малюється жах... Так, тЁ очЁ бачать у
таємничЁй пЁтьмЁ постраха дЁтей - Хо, страшного, бородатого дЁда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дЁтей. Якийсь холод
торкається делЁкатного дЁтського тЁла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вЁдривав очЁ вЁд вЁкна й ховав
голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатЁ.
- Мамо! - збуджує тишу хлопчик, кидаючи свою булЁвлю. - Мамо! А де
тепер сонцем
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата?
- Отам за горою, де воно сЁдає...
- Там, де живе лЁсник Панас?
- Еге... Але тобЁ спати час, дитино.
- Дитина, однак, наче не чує материної уваги. Вона пЁдбЁга до матерЁ й
спирається їй на колЁна.
- Мамо! А чи сонце має дЁти?
- Має.
- А де ж вони?
- Де? а на небЁ... отЁ зЁрочки, що вночЁ сяють, то се дЁти сонцевЁ...
- А чом же вони тепер не сплять'
- Бо вони за день виспались, а тепер граються.
Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!..
Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом Ёз наничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна, - сказала.
- Маа-мо! Я хоо-чу до Пее-три-ка!..
- Ох, господи! Одно скЁнчило, друте починає... Цить менЁ зараз!.. Не
пЁдеш.
- Маа-мо! до Пее-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менЁ?.. Марино, а заклич-но дЁда Хо!..
Марина пЁдходить до вЁкна й грюка в шибку.
- ДЁду!.. дЁду Хо!.. а йдЁть-но сюди... а вЁзьмЁть-но собЁ неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вЁдповЁдав вона собЁ за Хо пЁдробленим басом Ё
вЁдходить вЁд вЁкна.
Хлопець добре розумЁє Маринину штуку; вЁн не вЁрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однак йому став страшно. ВЁн вЁдходить до
канапки, як можна далЁ вЁд вЁкна, Ё почина бавитись папЁрцем, бгаючи його в
човник. А тим часом фантазЁя хлопцева вперто працює над фЁгурою Хо. ЯкЁ в
нього очЁ? Мабуть, червонЁ, як у трусика... А нЁс, певно, такий довгий та
гострий, як у куховарки... а може ще довший... Борода бЁла та довга аж до
п'ят... руки... ХлопцевЁ враз уявляються залЁзнЁ тройчаки, що стоять у
стодолЁ, - такЁ руки а Хо, конче такЁ... Йому стає ще страшнЁше, вЁн боїться
поворухнутись, боїться зустрЁтись очима з таємничою пЁтьмою, хоч щось так Ё
тягне його глянути в вЁкно, так Ё тягне, так наче шепче щось. "А подивись, а
подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вЁкно, зводить очЁ...
Ё весь холоне... Там, на чорному тлЁ шибок, щось бЁлЁв... то Хо...
БожевЁльний жах охоплює дитину, поширшує зЁницЁ, витяга обличчя, ворушить
волоссям на головЁ, душить за горло...
- ДЁти, - спати! Пора вже!.. Марино, клади дЁтей спати!.. -
розтинається голос материн й будить, як зЁ сну, хлоцця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небЁ..." - непритомно проказує вЁн за нянькою, а сам
дивиться вбЁк, на вЁкно. "Нехай буде воля твоя, як..." Ой, там щось руками
маха, аж по вЁкнЁ шкряба I - тремтить хлопець. - " ХлЁб наш щодениий..."
- Нянько, там щось дивиться в вЁкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вЁзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "ХлЁб наш щоденний дай нам сьогоднЁ..."
Але хлопець уже не слухає няньки, вЁв не може вЁдЁрвати очей вЁд вЁкна.
Те вЁкно притягує його увагу, захоплює всЁ думки, запановує цЁлою Ёстотою
дитини. У вЁкно те дивиться чорна, таємнича темрява, повна фантастичних
Ёстот, усяких див, повна страхЁття... I все се тиснеться до вЁкна, зазира в
хату, ось-ось пролЁзе крЁзь дЁрку в розбитЁй шибцЁ або а лоскотом вЁдчинить
вЁкно, кинеться до нього, наповняючи хату диким реготом. ѕ .
Аж ось Ё лЁжко. Хлопця роздягнено, вЁв кутається в ковдру. Нянька
поправля ще щось Ё гасить свЁтло.
- Марино, посидь бЁля мене... я боюся...
- Ото вигадали! СпЁть, менЁ нЁколи сидЁти бЁля вас...
В хатЁ став темно Ё тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивляється
в темряву, напружув слухи, боячись пропустити який зрадливий згук. Тихо. Так
тихо, що навЁть калатання серця видається глухим стукотом молота по чомусь
м'якому. Ураз... трЁсь!.. Що се? Увага хлопця збЁльшується до можливих
границь... Уся кров збЁгається йому до серця, серце почина бити на гвалт...
О, знов щось зашелестЁло, зашкрябало... То Хо. Ось у чорнЁй, як чорнило,
пЁтьмЁ виразно бЁлЁє борода його... ось простягається довга, костиста
рука... наближається до плечей, розгорта над ними свої сухЁ пальцЁ...
Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову пЁд подушку, скорчується
пЁд ковдрою, Ёнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб
"страх" не мЁг помЁтити його... ВЁн затамовує навЁть вЁддих, боячись подати
знак життя, боячись зрадити свою присутнЁсть у хатЁ...
А тим часом чує вЁн, що бЁля лЁжка стоїть Хо й простяга над ним свої
довгЁ, мов залЁзнЁ тройчаки, руки й черкається сухими гострими пальцями його
плечей...
Холодний пЁт вЁд голови до п'ят облива дитину, божевЁльний жах
побЁльшує зЁницЁ, вЁдбира голос, деревить тЁло... I довго так лежить бЁдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вЁд жаху, мокре вЁд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокоює нарештЁ змордовану офЁру полохливостЁ...
- Хе-хе-хе! - смЁється Хо пЁд вЁкном, де лежить хлопець. - Хе-хе-хе! I
жаль бере, Ё вЁд смЁху не можна здержатись! СмЁшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спЁзнається з почуттям страху,
не хутко зможе вЁдкараскатися вЁд нього... Зросте дитина, змужнЁє, Ё багато
сил, вартих кращої долЁ, змарнує на боротьбу зЁ страхом, та ще добре, як
переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен3 Гай-гай! - хита головою
Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
Наближається пЁвдень, червцевий пЁвдень, повний спеки й свЁтла. СвЁтло
хвилями ллється з неба, сповняє повЁтря, несито пожира тЁнЁ на землЁ, заганя
їх пЁд дерева, кущЁ, у гущину. Нащо вже бувають таємничЁ холодки, а й туди
хоч тоненькою цЁвкою протиснеться воно Ё смЁється, раде, що знайшло Ё там
свого ворога - темряву... ТЁльки в ту альтанку, що пЁд старезним волоським
горЁхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тЁсно й щЁльно в
одну зелену стЁну. Вже що не робить свЁтло: Ё зайчиком плигає бЁля альтанки,
пробившись крЁзь листя горЁха, Ё золотою сЁткою пада на землю, Ё мигтить, Ё
переливається, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, - та ба!
НЁяк не може. Стало на порозЁ альтанки, зазирає туди, а ввЁйти - дзуськи!
Однак воно помЁчав, що альтанка не порожня. Там, на зеленЁй лавцЁ,
обкладенЁй дерниною, сперши голову на руки, сидить бЁлява панночка з смутним
обличчям. БЁдна! СкрЁзь тепер весело, ясно, свЁт божий скидається на рай, а
вона сумує. ПотЁшити б її, попестити, та нЁяк увЁйти, бо та темрява
розперлася в альтанцЁ, мов панЁ яка, Ё не пускає. На щастя, панночка
нервовим рухом зриває листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в
зеленЁй стЁнЁ. ЗрадЁлий пустун скаче промЁнням у шпарку й трапля просто на
стЁл, наткнувшись на якийсь папЁр. Що воно за диво, папЁр отой?
Придивляється до його й читає збоку: "Iнспектор шкЁл народних". Пустун трохи
злякався, перечитавши титул такої важної особи, бо почувається до деяких
провин школярських, але незабаром осмЁлюється й пробЁга змЁст паперу. В
паперЁ стоїть, що панна Ярина Дольська наставляється на вчительку в село С.
Учителька! Адже й вчителька має право картати! І промЁнь кидає на дЁвчину
винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дЁвчинине, блЁде й делЁкатне, 3
виразом смутку та внутрЁшньої боротьби, не має в собЁ нЁчого грЁзного, що
заспокоює й осмЁлює пустуна настЁльки, що вЁн почина гратись Ёз грубою
золотою косою дЁвчини, цЁлувати її повнЁ уста, брови, зазирати в великЁ сивЁ
очЁ. А паннЁ ЯринЁ не до пестощЁв. Вона вЁдсувається вЁд докучливого променя
й схиляється над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папЁрець
дорого коштував їй! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зЁ своїми звичками, поглядами, традицЁями; мусила
посваритись Ёз батьком, якого так кохає, довести до слЁз та нарЁкання матЁр.
Але се була тЁльки прелюдЁя, Ё поки тяглася вона дЁвчина почувала в собЁ
силу боротися й перемогти. Тепер же, з папЁрцем сим, мусить початися акцЁя,
так нетерпляче очЁкувана акцЁя... Ё дивна рЁч! Панна Ярина в сю рЁшучу й
важну хвилину почуває, що сили її меншають, слабнуть, що вона вже нездатна
до боротьби. Невже в неї стало енергЁї тЁльки на прелюдЁю?
Панна Ярина складав руки на столЁ й безсильно опускає на них свою
русяву голЁвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дЁдича.
Одягнена в оксамит Ё шовк, пересвЁдчена, що найдрЁбнЁшЁ забаганки її будуть
заспокоєнЁ, оточена роєм услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих
кЁмнатах палацу, по тЁнистих алеях батькЁвського парку. Незабутня пора!
Одне тЁльки дратувало Яринку, робило їй навЁть прикрЁсть - се заборона
бавитися з селянськими дЁвчатами та хлопцями... ФЁ! "ХлопськЁ дЁти!" - якЁ в
них манери, яка груба мова, яка моральнЁсть! Адже то "бидло", а не люди! -
чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пЁд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такЁ вЁдносини до "бидла",
у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумЁла, шо мужикЁв сотворено лиш
на те, аби орати батьковЁ ниву, служити за фЁрманЁв, кухарЁв, робЁтникЁв.
НавЁть бЁльше. Вона сердечнЁше вЁдносилася до справжнього бидла, нЁж до тої
"нижної раси". Коли для забави панночки при водили перед ганок мале телятко
або вЁзник приносив щенят, Яринка обЁймала їх, цЁлувала, пестила, знаходила
"чудовими", тодЁ як на дЁвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшої
уваги, наче то була не людина, а кЁлок, забитий на свому мЁсцЁ. Словом,
Яринка стала панночкою, як Ё її приятельки, сусЁдки з Ёнших сел.
Минали роки, збЁльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. 3 одного
боку були пани, з другого "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила
позбутись думки, що все, що її оточує, належить до батька або може бути
куплене батьком за грошЁ. Ярина знала вже, що батьки її бЁднЁють Ё хоч не
показують сього перед людьми, навЁть триб життя не змЁнюють, але почувавться
вже потреба негайної лЁквЁдацЁї ЁнтересЁв для забезпеки хоч неласого шматка
хлЁба,
Тим часом дозвЁлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупЁ з
допитливим розумом напрямили дЁвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнЁ
томЁв, Ярина вмЁла, однак, зЁбрати в головцЁ промЁння мислЁ, розкиданЁ там,
вЁдгукнутися серцем на чеснЁ й високЁ поривання. Природна щирЁсть стала тут
у пригодЁ. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперЁшнЁм
свЁтоглядом, викликала цЁлу бурю в молодЁй, незмЁцнЁлЁй ще душЁ, але мур, що
вЁддЁляв її вЁд села, валився й вЁдкривав не бидло, а справжнЁх людей, з
людськими Ёнтересами, болями й радощами. Ярину зацЁкавило се невЁдоме їй
"мужицьке царство". Вона почала придивлятися до нього, наскЁльки се було в
її змозЁ, Ё налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побЁч
жиють люди, брати її, Ё нидЁють у темрявЁ та злиднях, коли вона збиткується
працею рук їх?! Чи ж пЁсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пЁсля
сього можна добачати в собЁ образ божий?.. НЁ, годЁ! Розбити пута, що вЁд
вЁку сковують бЁлЁ, неробучЁ руки, скинути полуду з очей Ё чесно та смЁливо
звернути скривдженим те, що до їх належить. ДоволЁ бути лялькою, коли людина
- то людина, Ё довести се треба дЁлом, а не словом.
ДЁвчина запалилася до працЁ, до дЁяльностЁ, поклала присвятити життя
своє для тих, що досЁ працювали на неї. Так справедливЁсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свЁтло в темряву, потЁху - смутковЁ, помЁч -
убожеству, А що вдома на неї чекає буря, так що ж, хЁба вона не винесла вже
бурЁ сама в собЁ, коли новЁ думки, новЁ почування стрЁлися з її первЁсним
свЁтоглядом?
Дома справдЁ зчинилася колотнеча. На ЯрининЁ плани старЁ спершу
'дивилися, як на дивогляднЁ забаганки пещеної дитини, але побачивши, що не
жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття
дЁвчини. Але вона перемогла себе й поставила таки на свому. Замовкли батьки,
затаївши смуток у серцЁ, однак не тратили надЁї, що час або який випадок
звернуть їм дитину, притулять її знов до чулого батькЁвського лона. I
випадок, на який рахували старЁ, лучився, погЁршуючи й без того важку
ситуацЁю. До Ярини посватався багатий сусЁд-дЁдич. Ярина спершу й слухати не
хотЁла про шлюб, далЁ ж, скоряючись перед батьковою волею та благанням
закоханого сусЁда, випрохала собЁ три днЁ розважити все та помЁркувати, поки
дасть рЁшучу вЁдповЁдь. I власне другого дня пЁсля сього прийшов вЁд
Ёнспектора довго очЁкуваний папЁр, прийшов Ё - замЁсть заспокоїти - збурив,
сколотив її спокЁй, Ёз дна душЁ пЁдняв сумнЁви, пЁдтяв вЁру. I ось тепер
сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голЁвку...
Вона не рада тому паперовЁ. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора,
як бога з неба, виглядала його, а нинЁ не рада... РЁч певна, що вона не
зречеться своїх замЁрЁв... Вона ламле все - а йде туди, де їй слЁд бути... I
не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до новою життя, не
звиклася ще з думкою, що завтра покине батькЁвську стрЁху... По-ки-не
бать-кЁв-ську стрЁху... Брр!.. Ну Ё чого тремтЁти? Ой, тЁ нерви... Треба
себе взяти в руки, бо нерви непотрЁбнЁ для тих, що йдуть на боротьбу, Адже
скЁльки дЁвчат пЁшло вже по тЁй стежцЁ, що стелиться перед нею... Правда,
бЁльшостЁ дЁвчат тих легше було почати нове життя, нЁж їй, бо бЁльшЁсть їх
вийшла з родин убогих, Ёз таких, де кожне, ще з молоком матерЁ, всисає
потребу працЁ для шматка хлЁба. Там усЁ працюють, усЁ заробляють... Там нема
традицЁй, якЁ б багном закаляли все, що виривається з зачарованого кола
егоїзму та кастових ЁнтересЁв.
- Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!.. - шепотять блЁдЁ уста
дЁвчини. - Чи стане ж у мене сили, чи стане вЁдваги розЁрвати його, вийти в
свЁт широкий на боротьбу з тим, що воно замикає? Добре, я розЁрву його, я
вийду звЁдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмЁяна подругами, одна
серед невЁдомого менЁ широкого свЁту?.. Де тЁ сили в мене для боротьби? Де
той гарт, що мЁг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка...
вибуяла в штучному теплЁ, у душнЁй атмосферЁ теплицЁ... Перша буря зламає
мене, вирве з корЁнням... Ї, замЁсть бажаної користЁ, живим докором стануть
перед мене закривавленЁ серця родини й моє власне розбите, знЁвечене
життя... Боже! що се зЁ мною? ЗвЁдки легкодухЁсть така? Що варте життя моє
перед необмеженим морем людського страждання? .. НЁ, годЁ... ПЁти туди, куди
серце кличе й обов'язок... 3 силою, яку я почуваю в собЁ, з силою любовЁ
можна багато зробити... ТЁльки не лякатись, тЁльки не тратити надЁї Ё... все
буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рЁшила я почати нове
життя. I почну, Ё кЁнець на тому, Ё нЁчого мислити, Ё нЁ над чим
мЁркувати... КораблЁ спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе
вЁдвагою, коли чую, що сили мої слабнуть, що я легкодуха, нЁкчемна Ёстота...
Ярина повним розпуки руком заламує руки й вЁдкидає назад, на зелену
стЁну винограду, свою бЁляву голЁвку з обличчям, покритим тЁнями муки та
внутрЁшньої боротьби.
А в тремтячих тЁнях горЁха стоїть Хо, й зазира в темну альтанку, Ё хита
старою головою, Ё вЁє холодом Ёз бороди.
- Гай-гай! - шепотять його старечЁ уста. - СтЁльки сили молодої мати,
мати життя цЁле перед собою - Ё не зважитися стати до боротьби з дЁдом, з
порохном, що не нинЁ, то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та глянь-бо,
подивись!.. Подивись, що на менЁ немає тої манти ((застар.) - сукняний плащ,
пошитий мЁшком. Тут вжито в переносному розумЁннЁ. - Ред.) традицЁй, у яку
ти загорнула мене... Де там? Не хоче... Не зважиться й очей звести на
дЁда... Гай-гай!..
- Ну, й доля!.. - мимрить далЁ Хо тоном роздратування. - Кожне уявляє
собЁ мене, як хоче. Для одного я з торбою на дЁтей, з рЁзкою в руках, другий
убирає мене в шати традицЁй, поговору, забобонЁв, третЁй тремтить передЁ
мною, як осика на вЁтрЁ, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж
скЁнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже поховає мене смЁливЁсть
людська? .. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злЁсть розбира... - бубонить
старий собЁ в бороду, що м'якими сивими хвилями зливається з легенькою
парою, виссаною сонцем з вогкої, теплої землЁ.
- Чекай же, - каже вЁн далЁ. - Хоч помщусь на тобЁ, полохлива Ёстото,
хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з
убожеством та темнотою? Добре. А чи маєш ти сили до тої боротьби - ти,
слабосила жЁнко? А глянь-но, панно, у своє життя минуле, що ти звЁдти
винесла? Ану, подивись!..
Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах воно тЁльки
розпестило її, ослабило волю... ЗвЁдтЁль винесла вона саму незараднЁсть,
непрактичнЁсть... НЁ, те життя нЁчого бЁльш не дало, не в ньому шукати
джерела сили...
- I з такими засобами ти гадаєш боротися? - шепотить Хо. - А чи вЁдаєш
ти, нерозумна дЁвчино, що вЁд тебе вЁдкаснеться родина, скоро ти пЁдеш
наперекЁр їй, що всЁ, з ким ти жила досЁ, закаляють тебе болотом яко
зрадницю їх кастових традицЁй? I до кого ти звернешся, коли, зламана
боротьбою, запрагнеш потЁхи, спокою? Хто пЁдтримає тебе, розбиту, зневЁрену?
- Правда... правда... НЁхто. Одна... Нема рЁдної душЁ, щоб щирим
словом, спЁвчуттям загоїла рани сердечнЁ, заспокоїла, пЁдтримала...
ВЁдрЁзана, як скибка вЁд хлЁба, самотня, як хрест на роздорЁжжЁ... Пустка
навкруги, холод...
- А чи вЁдаєш ти, - пЁддає Хо, - що то недостатки, убожество? Ти, що
зросла в розкошах, що не робила на шматок хлЁба? Не страшно тобЁ змарнЁти в
нерЁвнЁй боротьбЁ, до часу скласти в домовину молоде життя? ..
Боже! Усе проти неї: Ё люди, Ё становище жЁнки, Ё убожество... Усе наче
змовилося, щоб кинути її в огонь, обсмалити їй крила, коли вона рветься лиш
до свЁтла, I Ярина бачить уже свої бЁлЁ, випещенЁ руки худими, чорними вЁд
працЁ, бачить красу свою змарнЁлу, зЁв'ялу, чує в грудях хоре, розбите
серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не
зробивши дЁла... Брр!..
- Ех, залишити б краще всЁ сЁ мрЁї, - спокушає Хо, - та взяти вЁд життя
все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощЁв, бо,
як кажуть: ("не вернеться весна..." А що там хтось стогне, хтось пропадає -
заплющити очЁ, затулити вуха, як робить бЁльшЁсть, - Ё моя хата скраю...
Боже, яка мука стояти отак на роздорЁжжЁ й не знати, кудою йти!.. Що
робити, що чинити?.. Боже!.. - Ярина з розпукою заламує руки Ё впадає в
тяжку задуму.
Враз її будять дзвЁнкЁ голоси, То дЁвчата-робЁтницЁ йдуть садком на
полудне.
- Чули, дЁвчата, наша панна вЁддається? Там такий гарний панич сватає,
хоч води напийся: чорнявий-чорнявий, а очима так Ё грає... Я бачила, як
приїздив, осе вже буде день зо три...
- Але вЁддається? Забожись, Одарко!
- Присягай богу! А вона, чуєте, не хоче за нього...
- Слухайте, бояри, як князь бреше. А ти ж звЁдки знаєш? Може, той панич
до тебе грав очима, от-от невидко, як старостЁв пришле.
- Падку мЁй, смутку мЁй! А я б що з таким чоловЁком подЁяла, що робити
не годен?
- Оце сказала! Адже Одарка швидко свого матиме такого, що як говорить,
то й носом грає, не тЁльки очима.
- Атож! Е, не журЁться, дЁвчата, кожна з вас дЁждеться! Буде
пробЁйголова, а мастиголови не буде, нЁ!..
- Ха-ха-ха! Ну й вигадала, турок ти немирований!..
Серед реготу та жартЁв проминула весела громадка дЁвчат альтанку, де
сидЁла Ярина, сполохана голосами, з думками, що полинули вже в Ёнший бЁк.
Її сватають. Так. Перед нею вЁдкривається особисте щастя, родиннЁ
втЁхи, достаток, життя безжурне. Правда, вона не закохана, але їй
подобається чорнявий сусЁд, вона нЁчого б не мала проти його замЁрЁв, якби
не почуття Ёнших обов'язкЁв, не Ёнший шлях, що стелиться перед нею. Але вона
стоїть над тим шляхом, Ё мучиться сумнЁвами, й шукає виходу... ВихЁд єсть...
Одно слово - Ё доля її з'єднається навЁки з долею другої Ёстоти, що кохає
Ярину без пам'ятЁ... Вийти замЁж? Хто се сказав? НЁ, прЁч усякЁ спокуси,
усякЁ викрути - вона йде за своєю Ёдеєю!..
У ту ж саму хвилину в дверях альтанки мигнула тЁнь, Ё чорнявий хлопець,
здЁймаючи бриля, питає приємним баритоном:
- Чи вЁльно сполохати задуму вашу, панЁ?
Ярина жахається, блЁдне, щоб зараз заллятися кармазином.
То вЁн приходить по останнє слово.
Вона не встигла опам'ятатись, як вЁн трима вже її за руку й тихо
промовляє тремтячим голосом:
- ПанЁ! Я не маю ще права виявити вам, як я мучився, чекаючи на слово,
що виробить серце ваше в одповЁдь на мої почуття й замЁри. Я ще й досЁ в
непевностЁ тремчу за долю свою... Ё ще раз важуся благати вас, панно Ярино,
- не вЁднЁмайте вЁд мене руки вашої, хай вона буде завдатком нашого будучого
щастя...
Ярина сидить блЁда, непорушна, з слЁдами переляку та боротьби на
обличчЁ, але не вЁдЁймає руки вЁд щасливого хлопця,
Хо не має тут бЁльш роботи. Похитуючи сивою головою та покректуючи,
чвалає старий далЁ, шукаючи, де б спочити натомленою душею, натрудженим
тЁлом.
Макар Iванович ЛЁтко встав, мабуть, з лЁжка лЁвою ногою, бо так йоду
сьогоднЁ не по собЁ щось, усе його дратує, усе турбує. УночЁ, правда, змучив
його поганий сон. Ото снилось йому, що в його був трус, що при трусЁ тому
знайдено кЁлька примЁрникЁв тоненького збЁрника творЁв українського
поета-самовродка Рябоклячки, збЁрника, пущеного, nota bene ((лат.) -
вЁзьмЁть до уваги. - Ред.), цензурою, але виданого його коштом - Ё то в
великЁй таємницЁ, треба додати. НепроханЁ гостЁ грЁзно випитували Макара
Iвановича, звЁдки взяв вЁн такЁ страшнЁ брошури та яку цЁль має тримати їх,
а Макар Iванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав, що купив їх
тЁльки задля їх дешевини, маючи потребу в паперЁ для обгортання снЁдання
своїм дЁтям-школярам, що вЁн не знає, про що пишеться в книжках тих, бо не
вмЁв навЁть читати по-вкраїнському, та що взагалЁ нЁчого спЁльного з так
званими "малоросами" не має й не хоче мати... Йому, однак, не понято вЁри,
потягнено його з дому, страхано в'язницею, карами, засланням... Макар
Iванович виправлявся, прохав, мало не плакав, врештЁ почав пручатися... Ё
прокинувся. Прокинувся Ё сплюнув. А де ж! Присниться ж таке, змордує,
нагодув дрижаками... Тут Ё так тремтиш весь день, спокою не знаєш, а тут ще
сни морочать... Тьфу!.. А все через вечорок той вчорашнЁй у "молодих"
українцЁв... От як не хотЁлось йому йти туди, а треба було... Прохано
старших; якось нЁяково не пЁти... Ну ж Ё наслухався вЁн там! Се... се просто
божевЁльнЁ люди, тЁ "молодЁ". Се - кандидати на шибеницю на кращий кЁнець!
Давай їм зараз усе: Ё свЁдому вкраїнську ЁнтелЁгенцЁю, Ё народну освЁту з
добробутом, Ё рЁдну культуру, Ё героїв, Ё патрЁотЁв, Ё грушки на вербЁ, Ё
зЁрку з неба!.. НЁ, вЁн не мЁг далЁ слухати, не мЁг пробувати далЁ в
товариствЁ шалених, що самохЁть Ёдуть пЁд нЁж... ВЁн просто втЁк Ёз
вечорниць, затуливши вуха, озираючись, чи хто не помЁтив його навЁть близько
хати, де було зЁбрання.
Адже й вЁє українець, Ё вЁн патрЁот... Се доведено не раз Ё не двЁчЁ.
Хто, як не вЁн, ще за часЁв студентства вЁсЁм мЁсяцЁв висидЁв у в'язницЁ?..
Правда, не в українствЁ шукати всЁх причин того в'язнення, але якось приємно
тепер, коли вже лихо давно минуло, залЁчити тих вЁсЁм мЁсяцЁв на карб
патрЁотичного страждання.
ДалЁ - хто, як не вЁн, пЁдтримує молодЁ таланти, так потрЁбнЁ...
"Малоросїї"? Адже вЁн не пожалував 100 карбованцЁв на видання творЁв
самовродка Рябоклячки, а що творЁв тих нЁхто не купував - на власнЁ грошЁ
набув сотню примЁрникЁв, щоб послати на село, до своїх, Ё таким робом
довести, що, вЁрний демократичнЁй засадЁ, не розриває зв'язкЁв Ёз народом,
пам'ятав про його духовЁ потреби... Адже всЁ знають, що вже десять лЁт
збирається вЁв написати наукову розвЁдку на вкраїнськЁй мовЁ, хоч та мова
страх яка бЁдна, яка нездатна до наукових праць... ВЁн згоджується, що не
знає мови... так якось не було часу вивчитись... Ё через те мусить балакати
по-московському, здобуваючись Ёнколи на макаронЁчнЁ фрази. Але теж вЁдомо
всЁм, що вЁн усе збирається простудЁювати трохи вкраїнську мову... А на
роковинах, на вечорницях хто так патрЁотично (без жартЁв!) п'є горЁлку, так
щиро заведе пЁснЁ, вдарить тропака?.. А скЁльки страху набратися, скЁльки
натремтЁтися, скЁльки обережностЁ треба, щоб не зрадитися перед ворогами! I
се ще не патрЁотизм? Мало на сьому ще? А вони патрЁотЁв шукають!..
Макар Iванович здвиг плечима й почав ходити по покою взад та вперед.
Очевидячки, думки сЁ не заспокоїли його. Щось ще турбувало його, залазило до
серця, зазирало пЁд шкуру комашнею. Макар Iванович був неспокЁйний. Ану ж,
борони, боже, хто спостерЁг, як вЁн увЁходив або виходив Ёз зЁбрання
"молодих"? А що тодЁ буде? Погана справа. Лихий понЁс його туди, до тих
божевЁльцЁв. Чи не краще-то було пЁти на "вЁнт" до сусЁда? Ат!!! А тут ще
сон такий, наче вЁщує щось. Погано. Е, що там, врештЁ, сон! Дурниця. Воно
якось не пристало навЁть людинЁ з вищою освЁтою, з поважним становищем
значного урядовця вЁрити в сни, як вЁрить у них темна, неосвЁчена баба на
селЁ... А проте на серцЁ наче мишЁ шкрябають.
Макар Iванович зупинився перед дзеркалом, звЁдки визирнуло до його
чепурне, але пом'яте вже обличчя з шпакуватою бородою, з довгим українським
носом, хитрими сивими очима та виплеканим волоссям, що, мов кримським
смушком, вкривало йому голову. Кокетним, навиклим рухом поправив вЁн бороду
й волосся, осмЁхаючись до думки, що не понизився ще курс його в жЁнок. Але й
се не помогло. Сон та вчорашнЁй вечЁр не йшли йому з голови, дратували
нерви. ВЁн усе сподЁвавсь чогось лихого.
Ураз - дзвЁнок.
Макар Iванович так Ё жахнувся, так Ё затремтЁв увесь. НеспокЁйним
поглядом окинувши покЁй, немов бажаючи запевнитись, чи там нема чого
небезпечного, вЁн сам побЁг вЁдчиняти дверЁ.
- О-ох! - з пЁльгою зЁтхнув Макар Iванович, вертаючись до покою з
пачкою кореспонденцЁй. - Листоноша!
Нервовим рухом одкинув вЁн набЁк "С в Ё т", "К и е в с к у ю с т а р и
н у", "3 о р ю" й узявся за листи.
ВЁдкритка? БЁд кого б се? А-а, вЁд брата-бурсака.
Прочитавши заледве кЁлька слЁв, Макар Iванович почервонЁв, пЁдплигнув
на мЁсцЁ Ё в найвищому обуреннЁ кинув вЁдкритку на стЁл.
- Се... се... се... чорт зна що таке!.. - скрикнув вЁн. Се просто
нЁкчемнЁсть... Писати до мене по-вкраїнському на вЁдкритцЁ... компрометувати
мене! ВЁдкритку кожне може перечитати, кожне може побачити... Я не дозволю
так компрометувати себе... Я ж йому прочитаю "патер ностер"! ((лат.: Pater
noster) "Отче наш". - Ред.)
Макар Iванович бЁгав по хатЁ в сильному роз'ятреннЁ, наче з вЁдкритки
тої знявся рЁй вЁс та покусав його. ВрештЁ, трохи заспокоївшись, вЁн узяв
картку в руки, щоб дочитати.
- Ну, що ж там особливого? "Я здоров, коханий брате... Як твоє
здоров'я?.. На святки, може, приїду..." От Ё все... Ну, взяв би Ё написав би
"по-росЁйському"... А то... - Макар Iванович здвиг плечима Ё сердито подер
вЁдкритку на дрЁбненькЁ шматочки.
Другий лист, вже у ковертЁ, викликав тЁльки усмЁшку на уста Макара
Iвановича. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патрЁотизму,
прохала порятувати молодого вкраїнського письменника, якому тепер дуже
скрутно; особа та зЁставалась в надЁї, що Макар Iванович дасть протеже її
мЁсце в своїй канцелярЁї, бо ще недавно натякав, що потребує помЁчника.
Макар 1ванович осмЁхнувся. Нема дурнЁв! На сей гачок його не зловиш! ВЁн
буде приймати в канцелярЁю "молодих"? НавЁщо? Щоб скомпрометуватися, щоб
мати неспокЁй, а то - хто зна? може, й великий клопЁт? ХЁба вЁн не знає тих
шибайголЁв, купаних в окропЁ!
- НЁ, красненько дякую, - розводить вЁн руками з уклоном, наче перед
ним сидить та особа, що писала лист. - Звертається до патрЁотизму? Згода.
Даю п'ять... ну, десять карбованцЁв до складки на запомогу голодному, але
встромити палець межи дверЁ... уклЁнно дякую... Може, хто другий
зохотиться...
ОсмЁхаючись, Макар Іванович зараз же написав солодку вЁдповЁдь,
виставляючи прикрЁсть, яку зробила йому неможливЁсть дати мЁсце певнЁй особЁ
через брак вакансЁї й запевняючи заразом, що почувається до обов'язку
зробити все можливе для вкраїнського письменника.
Задоволений зЁ свого дипломатичного маневру, Макар Iванович заклеював
лист, коли з другої хати, як бомба, влетЁв його чотирилЁтнЁй синок.
- Папа! Папа! - загаласував вЁн. - Мама сказала, чтобы ты послал по
водку!..
- За водкой... за водкой, а не по водку!.. Сколько уж раз я замечал
тебе, мужичонок ты этакой?!
I роздратований український патрЁот, забуваючи на хвилинку про свЁй
патрЁотизм, вибЁг до другого покою, гукаючи на жЁнку:
- Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають
нашЁ дЁти! Адже вони страшенно калЁчать росЁйську мову! Се бог зна що
таке... се нЁ на що не схоже! ..
Макар Iванович хвилюється, бЁгає по хатЁ.
Все наче змовилось сьогоднЁ, щоб дратувати його: Ё листи, Ё дЁти, Ё
згадки вчорашнЁх вечорниць... Ай, тЁ вечорницЁ! .. недурно кажуть, що як має
скластися лихо, то бог Ё розум вЁдбере. Треба ж було зробити таку капЁтальну
дурницю - пЁти на тЁ вечорницЁ... Бути не мовне, щоб не пронюхано, хто там
був, про що балакано... Ё тодЁ... прощай, Макаре Iвановичу!.. Попрошайся з
посадою, з родиною Ё в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото
вскочив!..
Буйна фантазЁя тручає бЁдного Макара Iвановича по похилостЁ в якусь
чорну безодню, звЁдки нема стежки наверх. Страх обгортає його такий, якого
вЁн не пригадує в дитинствЁ навЁть. Напевне, сором перемЁг би той страх,
коли б наш патрЁот мЁг збоку глянути на свою громадську вЁдвагу, чи то пак
на брак її. Але де там йому до сорому, коли шкура в небезпечностЁ! Шку-ра,
розумЁєте ви? Шку-ра!!
Макар Іванович так завзято бЁгає по хатЁ Ё так кривиться, аж дЁд Хо; що
вже давненько крЁзь вЁкно придивляється до сЁєї сцени, не може вдержатись
вЁд смЁху. Старий знає, що небезпечнЁсть не скаламутить лояльного життя
добродЁя ЛЁтка, й весело хихикає.
- Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! МенЁ б нЁчого й стояти тут,
так утЁшно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заєць той,
полохається абичого. Почекаю ще часинку, забавлюся, бо нЁчого нема
втЁшнЁшого, як такий страхополох - "фЁл".
О, знов дзвЁнок! ..
Макар Iванович аж кинувся, так той дзвЁнок прикро вдарив його по
напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? МарЁйко, Варко! Не
чуєте, що там хтось дзвонить? Швидше вЁдчинити!.. Макар Iванович, бажаючи
дЁзнатись, хто прийшов, крЁзь вЁдхиленЁ дверЁ зазирнув у передпокЁй...
зазирнув Ё охолов. Ой, леле! ОфЁцер... з бЁлими шлЁфами!.. (шлЁфи -
офЁцерськЁ знаки. - Ред.) МакаровЁ Iвановичу аж в очах потемнЁло, аж у
п'ятах похололо... От Ё справдилося його передчуття. От Ё нещастя!.. БлЁдий,
переляканий Макар Iванович пЁдбЁг до стола, скинув на його очима, вхопив
бЁдну, невинну "Зорю" Ё, невважаючи на протестуюче "Д. Ц." ("Д, Ц."
дозволено цензурою. - Ред.), укинув її пЁд стЁл у кошик. Запевнившись, що в
хатЁ нема бЁльш нЁчого "небезпечного", вЁн скупчив усю силу волЁ, щоб дати
обличчю свому спокЁйний вираз,
I саме був час. У хату вступив гЁсть... вЁйськовий лЁкар, знайомий
Макара Iвановича.
Х-у-у! Як же вЁн налякав його!
Макар Iванович ледве перевЁв дух. Тремтячий, блЁдий, вЁн привЁтався до
доктора, попрохав його сЁсти.
"І чого вЁн ходить до мене, отой ворохобник? - промайнула думка в
головЁ Макара Iвановича. - Адже я вже раз не пЁзнав його на вулицЁ".
- Почну, коли дозволите, просто з дЁла, яке привело мене до вас, -
почав гЁсть, сЁдаючи на дзиглику проти господаря. - Учора ви так хутко
покинули наш гурт, що...
- Голова в мене розболЁлась так, що, повЁрите, ледве до лЁжка
доплентався, - скривився Макар Iванович.
- Отож Ё ми так домЁркувалися, що ви, либонь, занедужали... Як вам
вЁдомо, - вЁв далЁ доктор, - позавтра в мЁстЁ Луцькому має вЁдбутися гучний
похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги
його на полЁ вкраїнського письменства, а також виходячи 3 засади, що нам
потрЁбнЁ тепер мЁж Ёншим Ё манЁфестацЁї, якЁ б свЁдчили про Ёснування наше,
перед ширшою публЁчнЁстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша
прийняти удЁл в тому похоронЁ депутацЁєю й вЁнком на могилу покЁйного. ВЁнок
уже замовлено, Ё грошЁ на нього помалу збираються, але...
"Чого се вЁн хоче вЁд мене? Чи не грошей часом?" мЁркував собЁ Макар
Iванович Ё перехопив, виймаючи калитку
- Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вЁнок...
- СпасибЁ, - обЁзвався доктор, ховаючи жовтий папЁрець. - Властиво, тут
рЁч не в грошах, а в депутацЁї, - казав вЁн далЁ. - Ми ухвалили вибрати
трьох: двох молодших Ё одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед
вашим патрЁотизмом Ё заслугами, припоручила менЁ прохати вас поїхати
депутатом на похорон Ё завезти вЁнок, що я й чиню тепер з приємнЁстю.
Макар Iванович зразу налякався.
Може, се небезнечно3 Але такЁ почеснЁ запросини приємно полоскотали
його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрЁотом... ВЁн так
любить Україну й той добрий український люд! БЁдна, бЁдна Вкраїна, чого б
вЁн не зробив для неї!..
Макар Iванович цЁлком розкис. ВЁн дякував за честь, запевняв у свойому
патрЁотизмЁ, розводився над браком ЁнтелЁгенцЁї вкраїнської й, урештЁ,
обЁцяв, умовившись до своєї ролЁ з громадянами, виїхати завтра в мЁсто
Луцьке ранЁшнЁм потягом.
- А хто їде з молодих? - зупинив вЁн виходячого доктора.
- Семен Пилипчук з АндрЁєм Гавриленком.
"Погана компанЁя", - подумав Макар Iванович, кривлячися.
Доктор попрощався й вийшов, обЁцявши за двЁ години прислати вЁнок, а
Макар Iванович лишився у хатЁ.
Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором Ё причаївся в куточку, звЁдки
вигЁднЁше стежити за кожним рухом тЁла й духу Макара Iвановича.
Макар Iванович пройшовся по хатЁ, затираючи руки. ВЁн радий. ВЁн завжди
був певним, що заслуги його, яко патрЁота, не загинуть марно. Золото -
скрЁзь золото. ВЁн навЁть не дивується, що з-помЁж чималого гурту громадян
вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вЁн має право... ТЁльки...
навЁщо тЁ двоє молодших? Вони якЁсь... непевнЁ... Адже можна б було
запрохати когось зЁ старших - правда, не таких славних патрЁотЁв, як Макар
Iванович, бо не всЁ ж зазнали в'язницЁ, видавали твори Рябоклячки, збиралися
писати наукову розвЁдку, - але все ж людей певних, поважних, з становищем...
А то... Семен Пилипчук... АндрЁй Гавриленко... Чекайте! Який се АндрЁй
Гавриленко? Чи не той, часом, що недавно був пЁд доглядом? Як же се вЁн,
Макар Iванович, урядовець, людина офЁцЁально лояльна, прилюдно виступить з
ним у такЁй справЁ, що вже сама з себе трохи... як би се сказати... ну,
трохи небезпечна? НЁ, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе!
Тепер такий час, такЁ умови, що як плюнути - пЁдпасти пЁд категорЁю
українофЁлЁв, сепаратистЁв, полЁтично небезпечних et cet. (et cet. - Ё т. д.
(скороч. вЁд лат. et cetera). - Ред.) А нащо се? Та й, мЁж нами кажучи, до
чого нам тепер тЁ манЁфестацЁї, до чого такий бучний похорон, з вЁнками, з
промовами, з комедЁями? Умерла людина - поховати її тихенько, зЁйтись по
тому в гурточок, згадати небЁжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув
внутрЁшнЁй голос МакаровЁ Iвановичу, але вЁн не звернув на се уваги),
посумувати, що бЁднЁй УкраїнЁ нашЁй щербата доля забирає кращих синЁв, - Ё
розЁйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру...
Макар Iванович задумався. НепотрЁбно, цЁлком непотрЁбно, поквапився вЁн
з обЁцянкою їхати на той похорон. Що то в нього - двЁ голови на плечах, щоб
отак ризикувати, або слава захистить його вЁд "всевидячого ока"? Краще б
було вЁдмовитись, краще б не їхати. I як можна бути таким необережним?!
ЦЁлий вЁк мати на метЁ обережнЁсть Ё так вклепатися! Ат!
- Що менЁ чинити, що робити? Адже я згодився, обЁцяв! - бЁгає по хатЁ
збурений Макар Iванович. - Тепер якось нЁяково назад лЁзти... А їхати не
можу... I не поїду, нЁзащо не поїду... Але що менЁ зробити, як
викрутитися?.. Боже!..
Макар Iванович бЁгає по хатЁ, як навЁжений, а Хо не може далЁ витримати
в свому кутку. Його розбира такий смЁх, що аж кольки пЁд грудьми спирають.
- Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки. - Ха-ха-ха! Чи бачив
хто кумеднЁшу фЁгуру? Оце "фЁл", так "фЁл", чистої, мовляв, води!..
Ха-ха-ха!..
БЁла борода Хо труситься вЁд реготу, аж холодний вЁтер Ёде вЁд неї, а
наш патрЁот тЁпається, мав у пропасницЁ, уявляючи буйною фантазЁєю всЁ
наслЁдки своєї необачної обЁцянки. Тут Ё компрометацЁя, Ё втрата посади, Ё
допити, Ё таке страхЁття, що й малим дЁтям не сниться,
- Не поїду! - рЁшає вЁн врештЁ. - Не поїду!
- Барин! - ускакує служебка. - Там принесено з крамницЁ такий вЁнок з
срЁбла, що аж сяє на сонцЁ...
- Дурна! - гримає на неї роздратований Макар Iванович Ё сЁдає за стЁл.
- Що його зробить? - мЁркує вЁн. - Напишу хЁба, що несподЁвано заслаб Ё
через те не можу їхати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю,
посидЁти в хатЁ, та що ж робити! Усе ж краще, нЁж компрометацЁя...
I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) виливає
на паперЁ жаль, що несподЁвана слабЁсть змушує його зректись великого
обов'язку, ба й честЁ в ролЁ депутата виявити свЁй невтЁшний смуток над
свЁжою могилою вкраїнського письменника, Ё через те вЁдсилав вЁнок у надЁї,
що вЁн дЁстанеться не в гЁршЁ руки...
Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вЁн справдЁ заслаб... вЁд
страху.
Хо вступає в здоровезну кам'яницю, лЁзе, покректуючи, по ступанцЁ
високо, аж "пЁд небо", Ё втискається в маленьку кЁмнату, в найтемнЁший
закуток. В кЁмнатЁ - як в улику: гучний гомЁн молодих голосЁв бринить усЁма
тонами радостЁ її смутку. То за столом, при свЁтлЁ лампи, зЁбралася в
гурточок молодЁж, щоб, нЁм розЁйтись рЁзними шляхами, востаннє, може,
подЁлитися враженнями пережитого та надЁями на будучину.
Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергЁї, вЁри, злучених з
собою теплими, сливе братерськими вЁдносинами. Ї не диво: всЁ вони грЁлися
бЁля одного вогнища, кожен брав звЁдти свЁтло й тепло. Огнище те - любов до
своєї країни, до свого народу; свЁтло - то Ёдея, що дала змЁст життю, то
свЁдомЁсть своїх обов'язкЁв; тепло вЁра в перевагу добра над злом, правди
над кривдою, свЁтла над темрявою...
- Братики мої! - здЁймає рЁч один. - Розходимось ми рЁзними шляхами,
розлучаємось, навЁки злученЁ одною Ёдеєю... Ёдеєю нацЁйно-культурного
вЁдродження нашої країни.... Перед нами життя, перед нами робота...
РозЁйдЁмось ми промЁннями сонця, понесЁмо свЁтло у темнЁ закутки...
РозпливЁмось глибокими рЁчками, зросЁмо рЁдну землю, Ё "як дЁвочЁ вЁнки,
зазеленЁють нашЁ ниви..." Не лякаймось великостЁ працЁ, не жахаймось важкої
дороги! В Ёдеї нашЁй, в нашЁй працЁ, в нашЁй смЁливостЁ - сила наша. П'ю за
смЁливЁсть!
- За смЁливЁсть! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок.
- Хе-хе-хе! за смЁливЁсть!.. - глузливо шепотить Хо. РозЁйдемось
промЁннями... розЁллємось рЁчками... Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як
закутають промЁння те, як потиснуть морози та скують рЁчки - побачимо, куди
дЁнеться ваша смЁливЁсть! Хе-хе!.. А про дЁда Хо й забули? Не пам'ятаєте,
яку чудодЁйну силу мав його борода? Ге? А сього не хочете?.. - I Хо трясе
бородою, сповняючи хату холодним вЁтром.
Але молодЁж Ёз усмЁшкою слуха старого. Лякай, дЁду!
- Нам скажуть, що думки нашЁ не новЁ, - обзивається другий, - Ё ранЁш
не одно чисте серце загрЁвалося такими ж Ёдеями... Та тим-то й ба, що тодЁ
тЁльки Ёдея набирає вартостЁ, коли поростає тЁлом, переводиться в життя,
Перевагу нашу я добачаю найголовнЁше в тому, що ми поставили собЁ завданням
перевести нашЁ Ёдеї в життя, Ё певнЁ, що зробимо все, що в нашЁй силЁ й
змозЁ... Будьмо передусЁм скрЁзь українцями - чи то в своїй хатЁ, чи в
чужЁй, чи то в свому краї, чи на чужинЁ, Хай мова наша не буде мовою, якою
звертаються лиш до челядЁ... Хай вона бринить Ё розгортається в нашЁй
родинЁ, у наших зносинах товариських, громадських, у лЁтературЁ скрЁзь, де
нам не зацЁплено... Не попускаймо собЁ навЁть у дрЁбничках. НесЁмо прапор
справи нашої в дужих руках, а будьмо консеквентними, не вЁддЁляймо слова вЁд
дЁла... Не жахаймось, що дЁло те таке велике, таке важке... РобЁм, що
можемо: на яку б дорогу не ступили ми - йдЁм смЁливо, пам'ятаючи, що всЁ
дороги провадять до Рима... А поки що нам треба працЁ, працЁ й працЁ... Я,
як ви знаєте вже, маючи шматочок власного грунту, Ёду на село
господарювати... Придивляючись ближче до життя села, я пересвЁдчився, що
навЁть одна ЁнтелЁгентна людина може багато там зробити, скоро потрафить
забезпечити собЁ поважання та вплив. Аби охота, а знайдеться змога приложити
руки й до освЁти, Ё до полЁпшення економЁчного та морального стану нашого
люду.
- А сила ворожа? А кроти, що стануть пЁдривати твЁй будинок? А шинкар?
А жмикрути всякЁ? - аж пЁдскакує на мЁсцЁ Хо, трясучи бородою. - Чи ж ти
гадаєш, що то жарти?
- Знаю, - веде далЁ будучий хлЁбороб, наче вЁдповЁдав на запитання Хо,
- що доведеться менЁ рахуватися з чималими труднацЁями, стрЁти багато
перешкод, але теж багато й вЁри в мене у свою Ёдею, багато сили молодої,
багато енергЁї вкладу я в свою працю! П'ю за працю на пожиток країнЁ нашЁй,
панове!
Випито за працю.
- Приймаючи сей тост, - обзивається третЁй, - додам кЁлька слЁв.
Пригадайте собЁ, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутикЁв
показав синам, яку силу має єднЁсть. Отож, єдностЁ, яка б робила нас Ёз
кволих навЁть одиниць незламною силою, потребуємо й ми... Важка праця,
перешкоди, що неминуче стануть нам на дорозЁ, усякЁ лихЁ пригоди здолають
зламати хоч якЁ сили, хоч яку енергЁю, Ё горе людинЁ, що в таких обставинах
почується самотньою, вЁдЁрваним листком... Отож, треба нам цементу, щоб
нарЁвнЁ з Ёдеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирЁ, чисто
братерськЁ вЁдносини мЁж нами, обопЁльну помЁч, пораду... ОпрЁч двох тостЁв
- за смЁливЁсть Ё за працю - п'ю ще й третЁй: за єднЁсть!
- За єднЁсть! - торкнулись усЁ чарками.
В маленькЁй кЁмнатцЁ чимдалЁ стає гучнЁше. В атмосферЁ, повнЁй палких
речей, смЁливих поривань, надЁй, енергЁї, повнЁй безкрайої вЁри в Ёдею та
власнЁ сили, загрЁтЁй юнацьким запалом, гарно почувається молодЁж. Байдуже
їй, що Хо з усеї сили намагається налякати її: то бородою має, з вЁтром
холодним дрижаки посилаючи, то вЁдхиляє заслону, показуючи спокуси й
небезпечностЁ, що мрЁють на життєвому шляху... Байдуже!.. Палка молодЁж у
живЁ очЁ смЁється старому, кепкує з його заходЁв, зве його порохном.
Хо має причину радЁти, бо хто ж то, як не вЁн, нарЁкав на полохливЁсть,
що трима його на свЁтЁ, не дає спокЁйно зложити кЁсток у домовину? Але Хо не
сьогоднЁшнЁй, вЁн старий, як свЁт, його не зведеш. Ох, багато бачив вЁн на
вЁку свому! Бачив вЁн Ё таких, що, повнЁ молодечої вЁдваги, викликали на
герць потуги зла, а як прийшло що до чого - першЁ ж п'ятами накивали.
Ставиться, як лев, а гине, як муха. Бачив Хо таких, ох, бачив, Ё тепер... не
вЁрить. Просто не вЁрить, щоб ся палка молодЁж, скоро зЁткнеться зЁ
справжнЁм життям, витривала боротьбу з його чудодЁйною силою, не пЁдхилилася
їй, Адже й такЁ Макари IвановичЁ мали свої хвилини зваги, а тепер що з ними
сталося? Пожалься, боже!..
- Слова, фрази!... - шепотить Хо. - Се абихто зможе! А от дЁлом довести
вЁдвагу - й то не нерозсудливу вЁдвагу, а таку, щоб давала змогу
повсякчасної працЁ, - се я РозумЁю! Не можу, правда, наперед сказати, що ви
нездатнЁ на се, але не повЁрю, поки життя ваше не покаже вашої правди... А
тодЁ... О, тодЁ страховЁ Хо легше стане, бо ближче буде до могили...
Хо слухає, як молодий лЁкар розгортає плани своєї лЁкарської та
просвЁтньої дЁяльностЁ на селЁ, де має замЁр оселитись. ВЁн веде боротьбу з
темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до ЁнтелЁгента, органЁзує
дешеву медичну помЁч... Чує Хо, як сЁльський учитель обЁцяє хитромудро
керувати помЁж пЁдводними камЁннями сучасних порядкЁв, а таки доплисти, куди
треба, таки досягти своєї мети... А ось починаючий письменник нахваляється
щиро взятись за працю, за поважнЁ студЁї, простати свої Ёдеї та працювати не
то в свято, але й у будень... I Хо не може його нЁяк злякати анЁ цензурними
умовами, анЁ фатумом українського письменника писати gratis (gratis (лат.) -
безкоштовно, задарма. - Ред.) , або за "бЁг дасть"...
Довго ще, мов улик той, гуде маленька кЁмната "пЁд небом", довго ще
чекає Хо, аж поки братерський поцЁлунок на прощання не закЁнчить сього
пам'ятного вечора.
- Не полегшало менЁ з того, що глянули менЁ сьогоднЁ в вЁчЁ, не
полегшало... - шепотить Хо, плентаючись за останнЁм з гостей. - I не
полегша, аж пересвЁдчуся, що не порожнЁ згуки лунали там у кЁмнатцЁ, що час
Ё життя не зламають вЁдваги вашої... Почекаю ще... почекаю.
Минає кЁлька лЁт.
Змордований вЁчною блуканиною, знуджений полохливЁстю всього живучого
та невдячною ролею страху, шкандибає по курнЁй дорозЁ Хо, пЁдпираючись
довгим костуром.
- Скучно на свЁтЁ, нудно на свЁтЁ... скрЁзь повно страхополохЁв... -
мимрить старий у роздратуваннЁ. - А ти волочись по свЁтах, не бачачи
кЁнця-краю своїй мандрЁвцЁ... Ох, важко, важко, спочити б уже... - зЁтхає
вЁн до спокою.
- А що се манячить улЁворуч? - зацЁкавився Хо, з-пЁд руки вдивляючись у
далечЁнь, що червонЁла вся в променях заходячого сонця. - Селом Не пЁду
туди; остобЁсЁли менЁ оселЁ людськЁ... Е, нЁ, стривайте, зайду, бо тут живе
хлЁбороб-ЁнтелЁгент, що то нахвалявся запровадити на селЁ новЁ порядки...
Побачимо...
Сонце вже сЁдало, коли Хо входив у село. Насамперед, як пристало
порядному подорожньому, подавсь вЁн до корчми. Але що за диво? Корчму хтось
обгородив, прибив нову табличку над дверима та повиганяв звЁдти, мабуть,
усЁх п'яниць, бо якось там так дивно тихо, мов у церквЁ... Хо наблизився,
глянув на табличку й прочитав: "Школа". Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була
корчма, а тепер школа. Де ж корчма? Хо обЁйшов село, але корчми не було.
ЧудасЁя, та й годЁ! А що то робить пан дЁдич, цЁкаво глянути? - подається Хо
до чепурного двора, що дивиться на нього осяяними вЁкнами. Старий
присувається до вЁкна, зазира всередину й бачить: у хатЁ, за столом, сидять
гостЁ - учитель та селяни. УсЁ вони вкупЁ з господарем щось пишуть, рахують,
мЁркують. У кутку двоє дЁтей граються, декламуючи байку ГлЁбова "Вовк та
ягня".
- Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге! ось що:
касу ощадну заложили. Бач їх? А се знав що? Гомонять про якусь землю, що
громада має купити в сусЁднього дЁдича. Еге, вЁн таки оре перелЁг свЁй, той
хлЁбороб! Що ж далЁ, що ще нового?.. Хо, однак, мусить вЁдЁрвати увагу вЁд
товариства, бо в хату вступає жЁнка господаря, звертаючись до дЁтей чистою,
неламаною мовою:
- А йдЁть, дЁточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважаєте...
За якусь часинку господиня знов увЁходить, прохаючи всЁх на вечерю.
Здивований Хо бачить, як усЁ посполу сЁдають за стЁл, Ё каже до себе: "А
диви! Тут наче нема пана й мужика, а самЁ люди..."
По вечерЁ гостЁ примощуються, де кому вигЁднЁше, а господар виймає
книжку, Ё починається лектура...
Тут уже Хо не витримує. Його обхоплює непереможне бажання викликати
вЁдважного господаря на останню боротьбу з собою. Хо збирає всю свою потугу:
проймаючим холодом вЁє борода його, чудодЁйна сила, мов хмари тЁ, насуває
найстрашнЁшЁ картини перед очЁ лектора, а лектор наче не помЁчає сього. Але,
врештЁ, почувши при сутнЁсть страху, вЁн вЁдривається вЁд книжки,
обертається до Хо Ё дивиться йому в вЁчЁ довгим, зважливим поглядом...
I враз Хо помЁчає, що вЁд погляду того дЁються з ним незвичайнЁ речЁ: з
бороди вже не вЁє проймаючий холод, вона тратить свою чудодЁйну силу, тЁло
його меншає, легшає, немов частина ЁЁого парою взялась або порохом
розсипалась; Хо чує, що на душЁ в нього став легше, вЁдраднЁше, що бЁльш
таких смЁливих поглядЁв - Ё скЁнчиться його довЁчна мандрЁвка, Ё складе вЁн
на спочинок свої старЁ, натрудженЁ кЁстки...
Хо йде далЁ, не чуючи втоми, невважаючи на глуху нЁч. Ось Ё небо
всмЁхнулось перед свЁтанням, ось Ё сонечко землЁ вродливЁй на добридень
дало, а Хо чимчикує, поспЁшаючи до села, де молодий лЁкар, вЁрний своїй
Ёдеї, мав розгорнути свою лЁкарську та просвЁтню практику. ВрештЁ - село. Хо
пЁдЁйшов до села, Ё перша хата, яка кинулась йому у вЁчЁ, була шпиталь,
мЁсце страждання Ё заразом боротьби з тим стражданням. Хо став на порозЁ,
зазирнув усередину. Що там? Чи нема лЁкаря? НЁ, єсть: вЁн на свому мЁсцЁ,
бЁля хорих. ТЁльки вЁн не помЁчає Хо, що всЁма силами намагається звернути
на себе його увагу; лЁкаревЁ просто нЁколи. Тут нового хорого привезено, там
операцЁя, а то треба й лЁки самому налагодити, Сила роботи! Довго чигає Хо
на хвилину, коли лЁкар буде вЁльнЁшим, Аж ось Ё дочекався. ЛЁкар Ёде додому,
обЁдає, а по обЁдЁ замикається в своїй хатинЁ, щоб нЁхто не заважав йому
писати популярний виклад з гЁгЁєни для селян, звичайно, мовою вкраїнською...
Осю-то хвилину й уважає Хо за слушну для свого досвЁду. ВЁн дЁймає
трудЁвника холодом, вЁн малює перед ним картину недостаткЁв, убожества, бо
що дасть сЁльська практика? ВЁн показує йому всЁ засоби темної сили, що воює
зЁ свЁтлом та чесною працею, Дарма! Не жахається лЁкар, а зводить на Хо очЁ
й пронизує його ясним, смЁливим поглядом чесної людини...
I знову чує Хо, що сила його слабшає, що сам вЁн меншає, Ё з вдячним
серцем, повним поважання, низько вклоняється лЁкаревЁ, шепочучи своє:
- СпасибЁ...
А вчитель?
I мчиться Хо до другого села, Ё мусить уклонитись учителевЁ, бо вЁн
смЁливо пливе помЁж камЁнням до мети, нЁ на хвилину не забуваючи своїх
обЁцянок, своїх обов'язкЁв.
- Еге-ге! поталанило менЁ, - радЁє старий. - На добру стежку вступив я,
пЁду й далЁ по їй...
I ось перед ним маленька хата, а в хатЁ тЁй, зЁгнувшись над столом,
худий, блЁдий, змарнЁлий, працює вкраїнський письменник, Ё лиш велика душа
дивиться з його великих очей. Ледве-ледве пЁзнає Хо в ньому юнака з повним
рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора. I не дивниця: життя
йшло, а було в життЁ тому Ё кайданЁв, Ё голоду, Ё холоду, Ё всього, що
мусить зазнати спЁвак невЁльного народу.
- Три чисницЁ до смертЁ, - рЁшає Хо, дивлячись на його. - Покинь, бо
вмреш1 - лякає вЁн господаря свЁтлички. - Бачиш, який холод Ёде з моєї
бороди, а бувають краї, де ще холоднЁше...
- Покинути? - обзивається тихий голос з-над столу. - НЁ, не покину.
Вмерти я можу, але що зроблю, те буде зроблено. Холодом же не лякай мене, бо
поки жеврЁє вогонь, що маю в серцЁ, менЁ буде тепло й добре...
I Хо стрЁвається очима з худою, мЁзерною людиною Ё не витримує того
погляду, повного вЁри, повного кохання до своєї країни...
I ще раз склоняється Хо перед силою, вищою й сильнЁшою вЁд сили страху.
ВЁльнЁше зЁтхнув старий страх, Ё радЁсно й легко зробилось в нього на
серцЁ. Йому забажалося самотини, бо полохливЁ люди, що стрЁвались по дорозЁ,
стались йому гидкими. Чимдуж покинув Хо людськЁ оселЁ й подавсь ген-ген
полями аж до лЁсу. Тут, на знайомЁй галявЁ, сЁв вЁн, загорнувся сивою, мов
туман той, бородою та й замислився.
Сидить Хо Ё не помЁчає, що все живе в лЁсЁ пЁд впливом страху затаїло
дух, перестало жити, що навкруги його запанувала. мертва, прикра тиша.
Пташки ущухли, звЁрина причаїлась, малЁ комашки завмерли в травицЁ. Ростини
боялись навЁть тягти сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ
листочки, розгорнути звиненЁ квЁтки. Пустотливий промЁнь сонця зупинивсь у
зеленЁй гущинЁ та лиш здалеку придивлявся до сивої, мов туман той, бороди
Хо, боячись наблизитись до неї. Тихо було, мертво. Але Хо не помЁчав сього:
вЁн сидЁв, замислившись, з радЁсною усмЁшкою на устах, з надЁєю в серцЁ.
НадЁя та сягала аж у тЁ часи, коли смЁливЁсть вЁзьме верх над страхом Ё Хо
зложить на спочинок свої старЁ, наболЁлЁ кЁстки."
1894
Популярность: 71, Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:37:57 GmT